Жінки-військовослужбовці, які не бояться змін
Життя за військовим статутом, стройовий вишкіл, загартований характер, форма кольору оливи… А за цими військовими атрибутами стоїть жіноча душа, яка потребує розуміння та підтримки, бо може бути ніжною та романтичною. Жінки-військовослужбовці Національної академії Національної гвардії України належать саме до таких.
Обов'язки командира, сила людяності та щастя в очах курсанток – щирі думки Ольги Раєнко
Вона була першою курсанткою в історії Академії, яка стала командиром групи. Тоді, у 2015-му, на 2-му році навчання в її підпорядкуванні були 19 гвардійців. А потрапивши за розподілом до військової частини, вона керувала 23 прапорщиками. Сьогодні, лейтенант Ольга Раєнко працює в Академії курсовим офіцером курсу командно-штабного факультету та є прикладом для 40 курсантів та курсанток. Навчити цих молодих людей розумінню військових обов'язків, усвідомленню свого покликання, показати їм на власному прикладі шлях до розвитку – основні завдання, які ставить перед собою ця тендітна зовні, але надзвичайно сильна всередині лейтенантка.
“
«Мені подобається робота з особовим складом. Інколи, звісно, бувають труднощі. Хочу направити курсантів на шлях усвідомлення того, що потрібно всього досягати в житті самостійно, якщо спочатку не виходить, треба йти далі. Тому, хто стукає навіть в зачинені двері, обов'язково вони відкриються», - запевнила офіцер.
Ольга Раєнко переконана, що кожна людина щаслива по-своєму. Особисто вона, дуже щаслива, коли особовий склад отримує, хоч і маленькі, але нові успіхи, тоді помічає, що її праця недаремна. Тож не дивно, що для лейтенантки робота – це одночасно і захоплення. І в цьому захопленні, основою є побудова довіри між офіцером та особовим складом.
«Коли я проходила службу у військовій частині, то від військовослужбовців дізналася мудрі поради. Перш за все, що одягнувши військову форму потрібно залишатися людиною та проявляти людяність по відношенню до підлеглих, - пригадала Ольга. - Це був цінний життєвий досвід, коли ти приїздиш молодим лейтенантом і хочеш стати авторитетом для вдвічі старших за тебе гвардійців, ти прагнеш, щоб люди тебе поважали. Повірте, це дорогого коштує».
| Перевага людяності та розуміння нелегкої для курсанток служби, викликали в Ольги Раєнко бажання додати трішки барв у їх життя. «Дівчатка ще досить юні, їм тільки 17-18 років. Вони далеко від дому, від батьків. Думаю, вони заслужили, щоб під час Міжнародного жіночого дня бути щасливими. Курсантки великі молодці, адже прийняли рішення стати офіцерами, тож я подумала, чому б не привітати їх креативно», - заінтригувала гвардійка. |
Звісно, наостанок нашої розмови ми запитали, що ж для нашої співрозмовниці означає сучасна жінка – військовослужбовець? Відповідь Ольги чітка та лаконічна:
«На роботі я військовослужбовець - сильна та справедлива, а вдома спокійна, мила, турботлива, любляча. По-іншому просто не може бути, бо я жінка, а значить я віра, надія і любов».
«На роботі я військовослужбовець - сильна та справедлива, а вдома спокійна, мила, турботлива, любляча. По-іншому просто не може бути, бо я жінка, а значить я віра, надія і любов».
Допомога людям, індивідуальний підхід до кожного пацієнта та чистота совісті – світлі міркування Владислави Волкової
Починаючи від самого ранку на неї вже чекають курсанти. Кінець лютого – це завжди пік захворюваності, і курсанти не є виключенням. Допомогти майбутнім захисникам подолати хворобу – головна місія лікаря-спеціаліста медичної служби Академії лейтенантки Владислави Волкової.
«Я хотіла стати лікарем із самого дитинства, навіть не виникало думок піти в іншу сферу. Ти можеш працювати для світу кожен день і спокійно спати вночі, знаючи, що робиш добру справу – допомагаєш людям, - наголосила Владислава. - Невдовзі, після закінчення Харківського національного медичного університету за спеціалізацією «Сімейна медицина», отримала пропозицію працювати лікарем в Академії. Так, окрім медичного диплому я ще й отримала військове звання. Поєдналися дві сфери і я дуже рада, що моя робота приносить користь».
Владислава Волкова вважає, що один із секретів успіху лікаря - бажання самореалізації та постійне підвищення кваліфікації. Важливу роль відіграє й колектив, який надихає працювати.
«Якщо ти бачиш, що потрібен людям, що тебе цінують, поважають, ти розумієш, що займаєшся своєю справою – це емоційно підживлює і зростає інтерес до розвитку, - запевнила лікарка. – Щодо успішної роботи лікаря, то важливо знайти індивідуальний підхід до кожного пацієнта. Першочерговим є спілкування та огляд курсанта, тільки потім я можу робити висновки та надавати медичні рекомендації».
«Якщо ти бачиш, що потрібен людям, що тебе цінують, поважають, ти розумієш, що займаєшся своєю справою – це емоційно підживлює і зростає інтерес до розвитку, - запевнила лікарка. – Щодо успішної роботи лікаря, то важливо знайти індивідуальний підхід до кожного пацієнта. Першочерговим є спілкування та огляд курсанта, тільки потім я можу робити висновки та надавати медичні рекомендації».
Цікавим є й відзеркалення думок Владислави Волкової щодо ролі жінки в різних сферах життя.
«Жінка повинна залишатися жінкою, навіть, якщо вона створена для армії. Жінка має реалізовуватися в усіх сферах життя, думаю, тоді вона буде щасливою, - розповіла Владислава Ігорівна. – Найважливішим для жінки все ж таки є родина, а відтак, діти і надійна підтримка в образі коханого чоловіка, за спиною якого вона відчуватиме себе захищеною. Людина окрилюється, коли відчуває, що її щиро кохають та завжди чекають».
«Жінка повинна залишатися жінкою, навіть, якщо вона створена для армії. Жінка має реалізовуватися в усіх сферах життя, думаю, тоді вона буде щасливою, - розповіла Владислава Ігорівна. – Найважливішим для жінки все ж таки є родина, а відтак, діти і надійна підтримка в образі коханого чоловіка, за спиною якого вона відчуватиме себе захищеною. Людина окрилюється, коли відчуває, що її щиро кохають та завжди чекають».
Легка та відкрита в спілкуванні, Владислава Волкова й життєве правило має світле.
«Бути чесною перед собою, своїми близькими та навіть малознайомими людьми. Саме в такі моменти я відчуваю всім серцем, що я жінка, а значить можу все, бо моя совість чиста».
«Бути чесною перед собою, своїми близькими та навіть малознайомими людьми. Саме в такі моменти я відчуваю всім серцем, що я жінка, а значить можу все, бо моя совість чиста».
Боротьба зі страхом, маленька військова родина та жінка, яку не змінить форма – цікава гвардійська позиція Інни Гомонець
«Ще під час проходження курсу молодого бійця мене призначили командиром відділення. Для мене це було зовсім нескладно, оскільки в підпорядкуванні було всього 7 дівчат та й досвід я вже мала, адже навчалася в ліцеї з посиленою фізичною підготовкою і була старшиною курсу. А коли призначили командиром групи, тоді вже виник страх, бо не знала як я 17-річна, буду керувати хлопцями, більше того, що деякі вже з досвідом служби і їм по 21-24 роки».
Так розповіла про етап свого становлення в Академії командир групи, курсантка командно-штабного факультету Інна Гомонець. Сьогодні в її підпорядкуванні 22 курсанти, 7 хлопців (з них 3 військової служби за контрактом) і 15 дівчат.
Так розповіла про етап свого становлення в Академії командир групи, курсантка командно-штабного факультету Інна Гомонець. Сьогодні в її підпорядкуванні 22 курсанти, 7 хлопців (з них 3 військової служби за контрактом) і 15 дівчат.
Нам стало цікаво, що ж надає сили та гартує характер цієї дівчини? З відповіддю Інна не забарилася:
«Після 9 класу пішла у військову сферу, адже це мене зацікавило. Рідних військовослужбовців немає, мама вчителька і я дуже рада, що в такий відповідальний момент вона підтримала мене. В Академії я відкрила для себе багато нового – це військовий статут і заняття з тактики, навички стрільби і поглиблені знання з інформатики. Але головним є те, що я переконалася, жінки-військові виконують службові обов'язки не гірше від чоловіків», - поділилася курсантка.
| На окрему увагу заслуговує взаємодія командира з особовим складом, на думку Інни Гомонець, військовослужбовець повинен виконувати всі обов'язки згідно зі статутом. «Звісно, бувають певні недоречності, але я намагаюся зі своїм колективом налагодити такі довірливі відносини, коли вони за будь-яких обставин зможуть звернутися до мене, знаючи, що я їм обов'язково допоможу, - розповіла гвардійка. - Я дуже опікуюся своїм особовим складом, бо вони стали для мене маленькою родиною. Попри труднощі, ми єдине ціле, і коли нам треба бути командою, ми всі разом». |
Інна Гомонець переконана, що справжню жінку ніколи не змінить форма, адже жіноча душа – це набагато глибше, її не можна побачити, а тільки відчути. І як кожна дівчина, вона прагне проявів уваги від протилежної статі, особливо 8 березня.
«Для кожної дівчинки приємною була б банальна квітка чи листівка від хлопців. Думаю, вони нам щось підготують, - усміхається Інна. – А ще, кожна жінка, незалежно від професії чи звання – особистість, а значить по-своєму ідеальна, загадкова і романтична. Коли говорять, що армія змінює жінку в гірший бік – це неправда. Зі свого прикладу можу сказати, що не дуже змінилася, тільки стала більш стриманою та витривалою, а отже я на правильному шляху».
«Для кожної дівчинки приємною була б банальна квітка чи листівка від хлопців. Думаю, вони нам щось підготують, - усміхається Інна. – А ще, кожна жінка, незалежно від професії чи звання – особистість, а значить по-своєму ідеальна, загадкова і романтична. Коли говорять, що армія змінює жінку в гірший бік – це неправда. Зі свого прикладу можу сказати, що не дуже змінилася, тільки стала більш стриманою та витривалою, а отже я на правильному шляху».
